27 січня 2025 року виповнюється 235 років від дня народження українського письменника, науковця, перекладача, поета, байкаря Петра Гулака-Артемовського. Петро Петрович народився в сім’ї збіднілого священника на Черкащині 27 січня 1790 р. Початкову освіту здобув від свого батька, потім вступив до бурси, а згодом – і до Київської академії, де одержав добру освіту. У Києві він переживає трагедію в особистому житті. Його кохана дівчина помирає. Після цієї трагедії він поспішно залишає і академію і Київ. Гулак-Артемовський знав латинську, французьку, польську мови, володів знаннями з усіх галузей наук і мав унікальні лекторські навички. Його лекції захоплювали своєї емоційністю. Маючи такий талант, він почав займатися педагогічною діяльністю спочатку у приватних пансіонах, а потім приблизно в 1818 році був призначений лектором польської мови до Харківського університету, з яким і пов’язане все його подальше життя. Майже двадцять років він займав вищі адміністративні посади. Тричі його обирали деканом факультету словесності, а останні роки (1841–1849) був ректором. Окрім Харківського університету, він працював в інститутах шляхетних дівчат у Харкові та Полтаві. Адміністративна діяльність захоплювала і давала свої результати, але часу на літературну діяльність залишалось обмаль. Багато уваги Петро Петрович приділяв своїй сім’ї. Одружений він був двічі. Перша дружина, красуня француженка Луїза, померла молодою, і він довго сам виховував двох синів. У другому шлюбі з Єлизаветою Федорівною мав 11 дітей. Сім’я у нього була завжди на першому плані, був ніжний чоловік та чудовий батько.

Художня спадщина Петра Гулака-Артемовського невелика, але різноманітна. Його байки, притчі, послання та балади стали зразками, які збагатили українську літературну мову. Він був автором першої української романтичної балади «Рибалка», особливу популярність мала сатирична байка «Пан та собака». Всі байки письменника написані мовою, наближеною до народної; використовує усну народну творчість та український гумор. Значення його творчості в тому, що він підніс українську мову, коли вважали, що вона забута. Його творчість стала фундаментом для розвитку української літератури.

Помер Гулак-Артемовський 13 жовтня 1865-го у Харкові - під час ранкового богослужіння у церкві Покрови Пресвятої Богородиці. Це свято він особливо любив.