Щороку  21 листопада святкують  Всесвітній день привітань (World Hello Day). Започаткували його у 1973 році американці – брати Маккормік, які на знак протесту проти посилення міжнародної напруженості і «холодної війни» вирішили відправити листи з привітаннями у різні куточки світу. Вони також зверталися до адресатів із проханням привітати ще кого-небудь.  Так  звучать слова вітання різними мовами: «шалом» (Ізраїль), «ясу» (Греція), «ніхао» (Китай), «конішуа» (Японія), «хеллоу»/«хай» (Англія), «гуттен таг»/«хой» (Німеччина), «терве» (Фінляндія), «здравей» (Болгарія), «ола» (Іспанія, Мексика), «алоха» (о. Гаваї), «міраба» (Туреччина), «хаумигигиз» (Башкортостан), «лаба дена» (Литва), «аляфунду» (Корея) тощо.   У різних країнах існують свої цікаві традиції гостинності. За манерою вітатися можна сміливо визначити, звідки родом людина. Адже, крім слів і фраз для привітання ми користуємося ще й жестами. Найпоширеніший, мабуть, – це рукостискання. Ще середньовічні лицарі простягали один одному руки, щоб показати, що там немає ані меча, ані сокири. І це був справжнісінький знак довіри. Сьогодні практично усі західні європейці вітаються за руку. Трохи відрізняються англійці – вони вважають за краще злегка кивнути головою. У Франції прийнято при зустрічі цілувати один одного, торкаючись по черзі щоками. Взагалі у цій країні кількість поцілунків залежить від регіону, існує навіть спеціальна інтерактивна карта. У країнах Азії невід’ємною частиною повсякденної культури є уклін. Причому кланятися можна по-різному, в залежності від того, з ким вітаються.  Ось таке розмаїття вітань оточує нас.                  Подаруйте оточуючим гарний настрій — привітайтеся з посмішкою.