Недільний ранок 22 червня 1941 року є однією з трагічних сторінок історії українського народу.  Вже вісімдесят років відділяє нас від того дня, але в пам’ять прориваються спогади - миттєвості найстрашнішої, найжорстокішої в історії нашого народу війни – Другої світової. Війни не на життя, а на смерть, війни в якій фашизм ніс Україні довічне рабство або повне знищення нації.

      Історію найкривавішої в історії людства війни зафіксовано у наукових працях, архівних і музейних документах, фотографіях, плакатах воєнного і повоєнного часів, у спогадах учасників, а також відтворено у художніх, літературних творах, кінострічках. Частина з таких художніх та документальних творів і представлена на  тематичній полиці «Горить свіча, як пам’ять, як сльоза»  в Білозерській  міській публічній  бібліотеці.

            Сьогодні вже мало залишилося у живих тих, хто зі зброєю у руках захищав тоді нашу країну. З кожним роком їх невблаганно стає все менше і менше. Та всі, хто здобував Перемогу, навічно залишаться у вдячній пам'яті нащадків, а спомин про них передаватиметься з покоління в покоління.