 Чи треба взагалі згадувати про війну! Деякі кажуть, що не треба. Я думаю, що потрібно. Потрібно до тих пір, поки людство неспроможне бути сказати: «Ми не тільки не хочемо війни, ми зробили все, щоб її не було, і її не буде!».
|
Такими словами бібліотекар бібліотеки-філії №2 почала свою розповідь про героїв-інтернаціоналістів, що захищали спокій мешканців далекої східної країни Афганістан. Година пам'яті "Афганістан - то біль і смуток, чиєсь обірване життя" пройшла в Білозерській ЗОШ №14 для учнів 10 класу 16 лютого.
Захід пройшов напрочуд емоційно. Діти дуже перейнялися подіями 1979-1989 років, тим паче, що дещо з того часу їм розповідали рідні люди. Хлопці сприйняли інформацію дуже близько до серця, адже афганці були майже одного віку з ними. Дівчат більше вразили розповіді про пари, які розлучались через війну та про батьків, які відпускали по декілька синів в Афганістан.
Закріпити отриманий матеріал та емоційно вплинути на присутніх допомагало відео, яке підтверджувало слова бібліотекаря, адже в них зібрані хроніки боїв, моменти відльоту хлопців на війну, прощання з родичами.
Підводячи підсумки, можна сказати, що захід вдався і отримав належну увагу, адже головним показником того, що слухачі ввібрали інформацію те, що у дітей були сльози на очах.
|
 З тією ж темою бібліотекар відвідала старшу групу гуртка сценічної майстерності "Витівники", Білозерського ОКЦ. Тема зачіпила усіх присутніх. Велику роль в емоційному сприйнятті матеріалу розповідь керівника гуртка.
| 
